Вісник Одеського національного морського університету

Аналіз сучасного стану проєктування суден для підводних робіт та умови застосування штучного інтелекту

2026-07-31T18:26:03+00:00

При вирішенні задачі аналіз сучасного стану проєктування суден підводно-технічного флоту та передумов застосування штучного інтелекту на базі проведеного аналізу сучасного стану проєктування суден підводно-технічного флоту та передумов застосування штучного інтелекту сформульовано наукову проблему з визначенням цілей і завдань подальших досліджень щодо застосування технологій цифровізації та штучного інтелекту в суднобудуванні

Розрахунок відпірної здатності двошарової основи причальних споруд гравітаційного типу з кам’яною постіллю

2026-07-31T18:26:05+00:00

У статті розглядається методика розрахунку відпірної здатності двошарової ґрунтової основи причальних споруд гравітаційного типу, що влаштовуються на кам’яній постелі. Актуальність дослідження зумовлена необхідністю підвищення точності оцінювання відпірної здатності грунтових основ для оцінки фактичного технічного стану зазначених споруд. Запропонована методика базується на положеннях теорії граничного напруженого стану та враховує особливості взаємодії споруди з двошаровою ґрунтовою основою. На відміну від існуючих методів, у розрахунковій схемі передбачено формування в ґрунтовій основі двох зон напруженого стану ґрунту – граничного та дограничного, що дозволяє більш адекватно описати реальні умови роботи грунтової основи під навантаженням. Зручні практичні методи розрахунку відпірної здатності основи для випадків нашарувань ґрунтів з різними фізико-механічними характеристиками в межах зон граничного та дограничного напружених станів до теперішнього часу ще не розроблені, що зумовлює необхідність створення нових підходів і методик. Особливу увагу приділено врахуванню тертя по контакту кам’яної постелі з ґрунтовою основою, яке істотно впливає на величину відпірної здатності та трансформацію зон граничного та дограничного напружених станів. Отримані результати можуть бути використані при проєктуванні, реконструкції та експлуатації причальних споруд гравітаційного типу, а саме при визначенні допустимих експлуатаційних навантажень і оцінці резервів їх несучої здатності.

Геодезія – надійний помічник людини

2026-07-31T18:26:10+00:00

Проаналізовано принципи та методи дослідження геодезії у рішенні різноманітних проблем людства. Геодезичні виміри допомагають запобігти катастрофам: виявити зони ризику зсувів, розломів; стежити за деформацією будівель тощо. Все це допомагає зменшити шкоду від природних лих. Розглядається питання, як за допомогою геодезичних даних можна контролювати використання земель, стежити за вирубуванням лісів, оцінювати стан сільськогосподарських угідь, проводити екологічний контроль, тобто відстежувати забруднення територій, зміну берегових ліній та деградацію ґрунту.

Ландшафтно-орієнтований підхід до захисту морських берегів України

2026-07-31T18:26:12+00:00

У статті здійснено комплексний аналіз сучасного стану морських узбереж України в межах Азовського та Чорного морів із акцентом на деградаційні процеси, що формуються під впливом природних та антропогенних факторів. Розглянуто ключові проблеми традиційних інженерних підходів до захисту берегів, зокрема їхню обмежену ефективність у довгостроковій перспективі та здатність порушувати природну динаміку берегових процесів. Проведено порівняльний аналіз міжнародного досвіду, який демонструє перехід до комплексних моделей управління узбережжями із застосуванням природо-орієнтованих рішень та елементів ландшафтного дизайну. Оцінено нормативно-правові передумови впровадження таких підходів в Україні та визначено напрями їх адаптації. Обґрунтовано доцільність використання ландшафтного дизайну як складової берего-захисної інфраструктури, здатної забезпечити екологічну стійкість, функціональну ефективність і просторову цілісність прибережних територій.

Аналіз стратегії відновлення портової інфраструктури України в повоєнний період

2026-07-31T18:26:16+00:00

Відновлення портової інфраструктури України є критично важливим завданням у контексті подолання наслідків військової агресії Росії та забезпечення стабільного функціонування логістичних процесів. Досліджено основні виклики та можливі шляхи реконструкції морських портів України. Проаналізовано технічний стан портової інфраструктури протягом 2025-2026 років, а також сучасний стан українських портів. Визначено масштаби та характер пошкоджень. Розглянуто руйнування ключових портових об’єктів, зокрема в портах Одеси, Чорноморська та Південного. Проаналізовано проблеми, пов’язані з перевантажувальними терміналами, що постраждали від ворожих атак країни агресора, внаслідок чого зросли логістичні витрати та виникла необхідність їх модернізації. У дослідженні підкреслено важливість проведення технічного обстеження як першого етапу відновлення, яке передбачає візуальну діагностику конструкцій, аналіз технічного стану гідротехнічних споруд і дна операційних акваторій, а також інженерних мереж та екологічних наслідків. Пропоновані сучасні методи візуального та вимірювального контролю діагностики, такі як лазерне 3D-сканування, проведення геодезичного моніторингу, гідроакустичні дослідження дна та лабораторні визначання характеристик ґрунтів. Висвітлено сучасні підходи до відновлення портової інфраструктури, включаючи застосування мобільних конструкцій швидкої збірки, інноваційних матеріалів, стратегічного планування розвитку портових територій, а також впровадження цифрових технологій та автоматизацію управління портами.

Штучний інтелект в будівельній галузі

2026-07-31T18:26:22+00:00

У статті виконано оглядово-прикладний аналіз сучасних підходів до застосування технологій штучного інтелекту (ШІ) у будівельній галузі з акцентом на використання BIM-середовища на етапах проєктування, будівництва та експлуатації будівель і споруд. Розглянуто основні напрями впровадження ШІ, зокрема генеративну візуалізацію, автоматизацію BIM-моделювання і проєктної документації, інтелектуальний аналіз параметричних моделей та формування цифрових двійників. Особливу увагу приділено практичному застосуванню ШІ-інструментів у програмному комплексі Autodesk Revit з позицій інженера-конструктора. На основі аналізу сучасних програмних рішень визначено їх функціональні можливості, переваги та обмеження, а також межі доцільного використання у професійній інженерній практиці. Показано, що на сучасному етапі ШІ виступає ефективним інструментом підтримки проєктування та автоматизації рутинних операцій, не замінюючи при цьому інженерні розрахунки і професійні рішення фахівця. Отримані результати можуть бути використані проєктними організаціями та BIM-фахівцями для обґрунтованого впровадження ШІ-інструментів у будівельному проєктуванні.

Сучасні тенденції перевантаження сипких вантажів у портах

2026-07-31T18:26:27+00:00

Сучасні тенденції завантаження – розвантаження сипких вантажів у портах пов'язані безпосередньо з вимірюванням маси цих вантажів за допомогою тензометричних кранових ваг. Кранові ваги в портах дозволяють вимірювати масу вантажу безпосередньо в процесі його підйому, поєднуючи підйомно-транспортні операції із зважуванням. Це унеможливлює транспортування вантажу на стаціонарні платформи, що, у свою чергу, прискорює перевалку вантажів, підвищує екологічність та автоматизує процес. Ще можна перерахувати ряд переваг при використанні кранових ваг у портах. Це запобігання перевантаженню кранів, обриву строп і безпосередньо поломки кранів, менше ушкоджується вантаж. Передача даних у масі здійснюється безпосередньо на табло і на відстань у необхідні облікові відділи порту. Складність роботи кранових ваг полягає в тому, що необхідно забезпечити високу точність виміру за короткий час в умовах коливання вантажу на крані, вібрацій, ударів тощо. У статті розглядається метод підвищення точності вимірювання маси на кранових терезах. Для поліпшення результатів вимірювання пропонується алгоритм обробки сигналу тензодатчиків аналого-цифровим перетворювачем, який входить до складу кранових ваг, перетворює аналоговий сигнал на цифровий код і передає його як результат вимірювання.

Теоретико-методичні основи гібридного управління процесом обробки суден

2026-07-31T18:26:32+00:00

Подано результати дослідження проблеми розробки теоретико-методичного арсеналу гібридного управління процесом обробки суден як основою портової виробничої діяльності відповідно до сучасних науково-технічних трендів у розвитку портової індустрії. При цьому увага фокусується на концепціях створення так званого розумного порту (smart port) і системи інтелектуального управління (intelligent management) портом у взаємодії із стейкхолдерами, підприємствами транспортного вузла та сервісними структурами транспортної орієнтації. Виконано аналіз логіки еволюції понять планування (календарного, ситуаційного, ковзного, безперервного) та управління (програмного, слідкуючого, стабілізуючого, реактивного, проактивного, предиктивного, адаптивного). Показано що перераховані поняття прогресували в напрямку набуття відповідності концепціям ситуаційного й адаптивного менеджменту, що є проявою потенціалу гібридного управління соціотехничними системами. Виявлено ключові умови формування механізму гібридного управління портовою діяльністю шляхом поєднання елементів календарного та ситуаційного планування в ковзному режимі, що відповідає принципу реалізації адаптивного управління й одночасно суті гібридного управління. Розроблено типову структуру алгоритму гібридного управління процесом обробки суден (АГУ-ПОС) у формі сьомикроковій процедури, яка реалізується в ковзному режимі для певної множини послідовних і відносно стабільних виробничих ситуацій у порту. Обгрунтовано сенс управлінських кроків АГУ-ПОС на змістовному рівні. Визначено відповідний крокам АГУ-ПОС методичний інструментарій в огляді його ключових елементів − математичних моделей і методів та формально-евристичних процедур. Вказано, що подальше просування в цьому напрямку має виконуватися з дотриманням стандартів створення intelligent management.

Вплив кризових явищ на сучасний стан морських перевезень зернових вантажів

2026-07-31T18:26:37+00:00

Розглянуто сукупність кризових явищ, які вплинули на стан світової судноплавної галузі за останні роки. Досліджено вплив даних явищ на перевезення вантажів морем загалом та перевезення зернових вантажів зокрема. Проаналізовано сучасні дослідження, що відображають актуальні тенденції на ринку морських перевезень. Наголошено, що актуальні військово-політичні кризи негативно позначаються на перевізному процесі, що виражається у подорожчанні перевезень, зростанні ризиків, збільшенні страхових платежів, а також збільшенні протяжності вантажопотоків та зростанні тривалості рейсів. Також відображено, що ці кризові явища сприяють збільшенню попиту на перевезення. Проаналізовано стан світового ринку зернових вантажів. Зазначено збільшення вантажопотоків зернових вантажів. Досліджено сукупність факторів, які сприяли збільшенню перевезень зернових вантажів. Зазначено, що морський транспорт є найбільш конкурентоспроможним у питанні перевезень аграрної продукції. Розглянуто вплив військово-політичних криз на морські перевезення з 2021-2026 рр. Розглянуто блокування Суецького каналу, військові дії у Чорному морі, а також нинішні бойові дії в Ормузькій протоці. Проаналізовано позиції країн, які є лідерами експорту зернових у світі. Наголошено, що внаслідок даних військово-політичних конфліктів відбулася перестановка сил серед країн лідерів в експорті аграрної продукції. Встановлено, що країни, які були безпосередньо залучені до військово-політичного протистояння, змогли не лише зберегти свої позиції, а й зміцнити їх, тоді як гравці, які до цього були лідерами на ринку перевезень зернових вантажів, зрештою своє лідерство втратили.

Моделювання перехідних режимів роботи джерел електроенергії гребних електричних установок електроходів

2026-07-31T18:26:43+00:00

Метою дослідження є розроблення узагальненої математичної моделі перехідних режимів роботи джерел електроенергії гребних електричних установок. Методика. Обґрунтовано необхідність уніфікованого опису електроенерге-тичних процесів в джерелах енергії будь-якого типу у складі гребної електричної установки. В основу опису покладено єдиний підхід до побудові математичної моделі перехідних режимів джерела електроенергії як складової частини гребної електричної установки пропульсивного комплексу електрохода. Результати. Запропоновано універсальну форму запису перехідних режи-мів в джерелах електроенергії. Виявлено основні співвідношення між вхідними та вихідними параметрами джерела під час його роботи з будь-яким перетворювачем електроенергії та будь-якими гребними електродвигунами. Запропоновано універсальний варіант формування сигналів керування пере-творювачами електроенергії для різних типів гребних електродвигунів. Проілюст-ровано можливість використання розробленого математичного апарату під час розрахунків основних режимних показників електромашинних генераторних агре-гатів на маневрових режимах роботи електроходів. Наукова новизна та практична значимість. Модель є універсальною. Як окремі випадки, з неї випливають математичні моделі перехідних режимів всіх наявних і перспективних типів джерел електроенергії в гребних електроенерге-тичних установках електроходів. Єдиний математичний апарат дає змогу проводити порівняльний аналіз показників якості роботи джерел електроенергії будь-якого типу та оцінювати перспективи їхнього використання в системах електроруху.

Пристрій для вимірювання частоти обертання двигуна електроприводу у перехідних процесах

2026-07-31T18:26:49+00:00

У роботі розглянуто особливості вимірювання частоти обертання двигуна електроприводу. На основі аналізу розроблена структурна схема та алгоритм роботи пристрою, який дозволяє вимірювати частоту обертання двигуна за допомогою оптоелектронного датчика швидкості у перехідних процесах методом прямого підрахунку імпульсів зразкової частоти за змінний період вимірювання, який визначається кількістю виступів на датчику швидкості. Проведено також експериментальне дослідження такого пристрою при вимірюванні змінення частоти обертання двигуна у перехідних процесах пуску.

Аналіз специфіки роботи технічного флоту та розробка технологій відновлення суднових деталей

2026-07-31T18:26:54+00:00

У статті розглянуто специфіку експлуатації технічного флоту, зокрема землечерпальних снарядів, для яких характерні екстремальні умови роботи механізмів ковшових ланцюгів. Проаналізовано конструкційні особливості пальців ковшового ланцюга, що зазнають дії високих питомих тисків, абразивного зношування, корозійного середовища морської води та ударних навантажень, що призводить до інтенсивної втрати працездатності. Встановлено, що традиційні способи відновлення, зокрема напилення, є малоефективними через високу пористість покриттів і недостатню здатність витримувати локальні навантаження. На основі проведених у Одеському національному морському університеті досліджень запропоновано технологію відновлення пальців ковшових ланцюгів методом електродугового наплавлення порошковими дротами різного хімічного складу. Детально розглянуто властивості матеріалів ПП-АН 170, ПП-АН 125 та ПП-АН 122, а також особливості формування наплавлених шарів, їх твердість, структурні характеристики та технологічні обмеження. Показано, що застосування комбінованого гвинтового наплавлення з використанням підшарів із пластичного дроту СВ-08А дозволяє мінімізувати утворення тріщин та забезпечити рівномірність наплавленого шару. Проведені порівняльні випробування на зносостійкість із використанням спеціальної випробувальної установки підтвердили функціональну ефективність наплавлених матеріалів. Встановлено, що дроти ПП-АН 122 та ПП-АН 170 забезпечують близькі значення відносного зносу, проте ПП-АН 122 має технологічну перевагу завдяки кращій оброблюваності після наплавлення та підвищенню твердості в процесі термообробки. Показано, що збільшення частоти обертання та тривалості випробувань призводить до стабілізації зношування після етапу приработки. Зроблено висновок щодо доцільності використання порошкових дротів ПП-АН 170 і ПП-АН 122 для відновлення пальців ковшових ланцюгів землечерпалок, а також визначено напрями подальшого підвищення ресурсу деталей шляхом оптимізації зазорів у сполученнях та вдосконалення технологічних операцій механічної обробки.

E-навігація як інфраструктурна основа розвитку автономного та безекіпажного судноплавства

2026-07-31T18:27:01+00:00

У статті здійснено комплексний аналіз міжнародного досвіду формування та впровадження концепції e-Навігації як ключового напряму цифрової трансформації морського судноплавства. Розглянуто еволюцію стратегічних підходів Міжнародної морської організації до створення інтегрованого інформаційного середовища «судно – берег – судно», що базується на стандартизованому зборі, обміні, представленні та аналізі морських даних. Особливу увагу приділено оновленому Плану реалізації стратегії e-Навігації (MSC.1/Circ.1595), подальшому розвитку описів морських сервісів (MSC.1/ Circ.1610, MSC.1/Circ.1610/Rev.1) та формуванню архітектури цифрових морських послуг. Проаналізовано трикомпонентну структуру e-Навігації (бортовий, береговий та комунікаційний компоненти) як основу створення єдиної ситуаційної картини морського простору. Показано, що інтеграція суднових навігаційних систем, сервісів управління рухом суден (VTS) та сучасних телекомунікаційних технологій забезпечує підвищення безпеки мореплавства, оптимізацію маршрутів і зниження операційних витрат. Окремо досліджено роль стандарту IHO S-100 як універсальної геопросторової моделі даних для електронних навігаційних продуктів нового покоління (S-101, S-102, S-104, S-111, S-124), що формують технологічну основу S-100 ECDIS та забезпечують інтероперабельність систем. Значну увагу приділено взаємозв’язку e-Навігації та розвитку безекіпажного судноводіння. Встановлено, що ефективне функціонування автономних і дистанційно керованих суден можливе лише за умови наявності розвиненої цифрової інфраструктури, стандартизованого маршрутного обміну (STM), комунікаційної платформи Maritime Connectivity Platform та інтегрованих сервісів управління ризиками. Розкрито значення людського елементу в контексті цифровізації: доведено, що автоматизація не усуває повністю ризики, а трансформує їх характер, що потребує нових підходів до підтримки прийняття рішень, ергономіки інтерфейсів і адаптивних систем моніторингу когнітивного навантаження операторів. У роботі узагальнено результати міжнародних тестових акваторій і пілотних проєктів (MONALISA 2.0, EfficienSea2, Yangshan Port e-NAV, ESESAME Straits, TICON), які підтвердили можливість зниження навігаційних ризиків, скорочення витрат палива та зменшення викидів CO₂ завдяки гармонізованому обміну даними та інтеграції морських сервісів. Показано, що сучасний етап розвитку e-Навігації характеризується переходом до інтелектуалізованої людиноцентричної цифрової екосистеми, де поєднуються стандарти S-100, концепція цифрового двійника навігаційних вод, системи STM і платформи безпечної комунікації. Обґрунтовано, що подальше впровадження e-Навігації має ітераційний характер і потребує узгодженої взаємодії міжнародних організацій, національних адміністрацій, наукових установ і приватного сектору. Перспективи розвитку пов’язані з інтеграцією багатошарових геопросторових даних у режимі реального часу, удосконаленням систем підтримки рішень та формуванням повністю цифрового середовища управління морським рухом. Отримані результати можуть бути використані для розробки нормативно-методичних засад впровадження e-Навігації та формування стратегії розвитку автономного судноплавства.

Цифрові навігаційні сервіси внутрішніх водних шляхів як фактор підвищення енергоефективності судноплавства

2026-07-31T18:27:11+00:00

Сьогодні розвиток водного транспорту дедалі частіше розглядається крізь призму блакитної економіки ‒ підходу, що поєднує економічну ефективність із раціональним використанням природних ресурсів. Її актуальність визначається тим, що водні перевезення формують основу глобальної логістики: понад 80 % світової торгівлі здійснюється морським транспортом. Водночас судноплавство залишається джерелом відчутного екологічного навантаження, формуючи близько 2-3 % глобальних викидів вуглекислого газу. У цих умовах питання підвищення енергоефективності судноплавства набуває не лише економічного, але й стратегічного значення. Навіть незначне зниження витрат палива на рівні окремих суден у сукупності дає відчутний ефект для всієї транспортної системи. Це особливо актуально в умовах посилення міжнародних вимог до скорочення викидів і підвищення ефективності використання енергетичних ресурсів. Окреме місце в цьому процесі займають внутрішні водні шляхи. На відміну від морського судноплавства, ефективність руху суден тут значною мірою визначається умовами плавання: обмеженими глибинами, складною конфігурацією фарватеру, впливом течій, змінними гідрометеорологічними факторами та високою щільністю руху. У таких умовах навіть незначні відхилення від раціональних режимів руху призводять до додаткових витрат енергії. У зв’язку з цим ключового значення набувають цифрові навігаційні сервіси внутрішніх водних шляхів, які забезпечують отримання, обробку та передачу інформації про стан навігаційного середовища в режимі, близькому до реального часу. Їх використання дозволяє підвищити обґрунтованість навігаційних рішень, зменшити кількість неефективних маневрів і забезпечити більш раціональне використання енергетичних ресурсів. Таким чином, цифрові навігаційні сервіси виступають не лише як засіб інформаційної підтримки судноплавства, але як важливий інструмент реалізації принципів блакитної економіки, спрямований на підвищення енергоефективності та зниження екологічного навантаження водного транспорту.

Забезпечення безпечних глибин на водних шляхах

2026-07-31T18:27:17+00:00

Один із дуже важливих та основних процесів щодо забезпечення морської безпеки судноплавства, пов'язаний із підтримкою безпечних глибин на водних шляхах, акваторіях портів, рейдах, підхідних каналах. Створення та підтримання глибин для безпечного проходу суден забезпечується використанням дно поглиблювального флоту. Днопоглиблювальні роботи ‒ це процес вилучення мулу, піску, гравію та інших відкладень з дна морів річок та озер, акваторій портів, за допомогою механічного обладнання та їх транспортування у приймальний бункер або вивантаження в вказане місце. Основна мета днопоглиблювальних робіт ‒ усунення навігаційних небезпек, таких як:

Запобігання посадці на мілину: забезпечення безпечного осідання суден;
Розширення та очищення фарватерів: підтримка оптимальної ширини та глибини каналів для маневрування;
Контроль занесення: своєчасне видалення донних відкладень;
Робота з навігаційним обладнанням: встановлення знаків на очищених ділянках.

Безпека робот регулюється строгими стандартами та потребує кваліфікованого підходу.

Комплексна модель оцінювання ризику втрати навігаційних характеристик судноплавного каналу

2026-07-31T18:27:21+00:00

Ефективність функціонування судноплавних каналів у дельтових системах значною мірою визначається здатністю підтримувати нормативні навігаційні характеристики в умовах постійного впливу процесів седиментації, гідрометеорологічних факторів та морфодинамічних змін русла. Погіршення навігаційних параметрів призводить до обмеження осадки суден, зниження пропускної спроможності водного шляху та зростання витрат на його утримання. У роботі розроблено комплексну модель оцінювання ризику втрати навігаційних характеристик судноплавного каналу. Запропонована модель базується на інтеграції факторного аналізу, ймовірнісного підходу, нечіткої логіки та динамічного моделювання ризиків. Введено інтегральний індекс ризику, який враховує вплив морфодинамічних, гідрологічних, седиментаційних та експлуатаційних факторів. Розроблено критерій прийняття рішень щодо необхідності проведення днопоглиблювальних робіт на основі допустимого рівня ризику. Отримані результати можуть бути використані під час створення систем підтримки прийняття рішень для управління експлуатаційним станом судноплавних каналів та планування днопоглиблювальних заходів

Основні екологічні проблеми на морському транспорті: Загальна характеристика екологічних проблем

2026-07-31T18:27:24+00:00

Індустрія морського судноплавства, як найважливіша складова світової економічної системи, бере активну участь у вирішенні основних глобальних проблем сучасності, оскільки понад 80 % міжнародної торгівлі здійснюється морським шляхом. Зростання кількості суден вимагає посилення заходів щодо поліпшення екологічних характеристик та безпеки судноплавства. Протягом всієї історії мореплавства з суден в океан скидалося все, що вважалося зайвим: харчові відходи, залишки вантажів, сміття, забруднена вода тощо. Вважалося, що безмежному і глибоководному морю це не зашкодить. Однак можливості самоочищення океану не безмежні, а масштаби морської діяльності постійно зростають. У статті автори розглядають і систематизують аналітичні оцінки вітчизняних і міжнародних експертів щодо проблеми забруднення та зміни клімату, яка вимагає негайних заходів для зменшення негативного впливу морського транспорту на навколишнє середовище. Мета статті передбачає окреслення питань основних екологічних проблем на морському транспорті та полягає в узагальненні результатів опублікованих наукових досліджень. Підкреслимо, що проблема екологічної безпеки включаює, по-перше, систе-матизацію складових факторів забруднення морського середовища нафтою, хімічними та іншими токсичними речовинами, викидами парникових газів, втра-тою паливних цистерн під час аварій тощо. На нашу думку, виявлення та класифікація основних причин впливу негативних факторів експлуатації морського транспорту на екологію та стан навколишнього природного середовища з метою подальшого зменшення або усунення цього впливу є важливою актуальною проблемою сучасності. Для досягнення мети дослідження використано теоре-тичні методи систематизації, формалізації, статистичної обробки та узагаль-нення даних екологічного моніторингу вітчизняних і міжнародних вчених. Зазначено, що наукові дослідження в цьому напрямі вважаються найбільш перспективними.

Екологічне оцінювання можливості використання дренажно-скидних вод для краплинного зрошення в зоні впливу Нижньо-Дністровської зрошувальної системи

2026-07-31T18:27:33+00:00

В статті висвітлено основні засади оцінки якості дренажно-скидних вод в зоні впливу Нижньо-Дністровської зрошувальної системи щодо можливості повторного використання їх для систем краплинного зрошення. Для дослідження обрано водовідвідні ділянки закритого горизонтального дренажу 1Гдр, 2Гдр, 4Гдр, С-1, С-2, 10 Гдр, які розташовані на схилових землях Нижньодністровської зрошувальної системи та перебувають у землекористуванні Маяківської та Надлиманської територіальних громад Одеської області. Встановлено, що за небезпекою іригаційного засолення ґрунту дренажні води досліджуваних ділянок відносяться до III класу якості і не можуть бути використаними для краплинного зрошення. Розрахункові показники токсичних іонів, відображених у еквівалентах хлоридіонів, в більшості досліджуваних проб дренажних вод перевищували нормовані величини (25,0 мекв/дм³) в 1,6-2,8 рази. Значна кількість досліджених проб дренажних вод характеризується високим вмістом токсичних сульфат-іонів, концентрація яких коливалася в межах 31,5-57,5 мекв/дм, що становить 60-70 % від загального вмісту солей дренажних та скидних вод. Мінералізація водних ресурсів досліджуваних водосборних ділянок коливалася в межах 6,6-7,2 г/дм , що значно перевищує нормовані значення (менше 0,5 г/дм ) і за водопридатністю є «непридатним» для краплинного зрошення. За небезпекою осолонцювання ґрунту дренажні води відносяться до II класу якості. Поливи такою водою створюють небезпеку іригаційного засолення, підлуження, осолонцювання ґрунту, можуть справляти токсичний вплив зрошувальної води на рослини. За небезпекою підлуження ґрунту дренажні води відносяться до II класу якості і оцінені як «обмежено придатні» для систем краплинного зрошення. Воду такої якості можливо використовувати для мікрозрошення за умов постійного контролю її якості.