Застосування комбінованого навантаження для визначення границі витривалості

Анотація

Розглянуто проблему, пов'язану з точністю експериментального визначення середньоймовірного значення границі витривалості за допомогою двох методів, що ґрунтуються на комбінованому навантаженні. Цей вид навантаження передбачає поєднання або стаціонарного і нестаціонарного режимів, або двох нестаціонарних режимів при зростаючому і спадаючому навантаженнях. Точність оцінки границі витривалості за допомогою методів цієї групи багато в чому залежить від розсіювання міцностних властивостей випробуваних об'єктів, тому розглянута проблема є актуальною. Проведено аналіз точності двох методів, перший з яких заснований на випробуванні об'єктів при зростаючому та спадаючому навантаженнях, а другий – на поєднанні стаціонарного та нестаціонарного навантажень. При цьому на конкретному прикладі показано, що першому методу властива систематична помилка, яка закладена в схему проведення експерименту. Ця помилка виникає у разі, коли менш міцний об'єкт випробовують при спадаючому навантаженні від початкових напружень, що відповідають руйнуванню міцнішого об'єкта. Умовою проведення випробувань за другим методом є рівність руйнівного напруження першого об'єкта рівню напруження другого об'єкта, випробуваного при стаціонарному навантаженні. При цьому отримано співвідношення між сумарною довговічністю до руйнування першого об'єкта та довговічністю другого. Проведено аналіз цього співвідношення для двох основних рівнянь кривої втоми. Він показав, що коливання цього співвідношення залежить від вибору моделі кривої втоми, але при цьому незначно впливає на точність методу