E-навігація як інфраструктурна основа розвитку автономного та безекіпажного судноплавства

Анотація

У статті здійснено комплексний аналіз міжнародного досвіду формування та впровадження концепції e-Навігації як ключового напряму цифрової трансформації морського судноплавства. Розглянуто еволюцію стратегічних підходів Міжнародної морської організації до створення інтегрованого інформаційного середовища «судно – берег – судно», що базується на стандартизованому зборі, обміні, представленні та аналізі морських даних. Особливу увагу приділено оновленому Плану реалізації стратегії e-Навігації (MSC.1/Circ.1595), подальшому розвитку описів морських сервісів (MSC.1/ Circ.1610, MSC.1/Circ.1610/Rev.1) та формуванню архітектури цифрових морських послуг. Проаналізовано трикомпонентну структуру e-Навігації (бортовий, береговий та комунікаційний компоненти) як основу створення єдиної ситуаційної картини морського простору. Показано, що інтеграція суднових навігаційних систем, сервісів управління рухом суден (VTS) та сучасних телекомунікаційних технологій забезпечує підвищення безпеки мореплавства, оптимізацію маршрутів і зниження операційних витрат. Окремо досліджено роль стандарту IHO S-100 як універсальної геопросторової моделі даних для електронних навігаційних продуктів нового покоління (S-101, S-102, S-104, S-111, S-124), що формують технологічну основу S-100 ECDIS та забезпечують інтероперабельність систем. Значну увагу приділено взаємозв’язку e-Навігації та розвитку безекіпажного судноводіння. Встановлено, що ефективне функціонування автономних і дистанційно керованих суден можливе лише за умови наявності розвиненої цифрової інфраструктури, стандартизованого маршрутного обміну (STM), комунікаційної платформи Maritime Connectivity Platform та інтегрованих сервісів управління ризиками. Розкрито значення людського елементу в контексті цифровізації: доведено, що автоматизація не усуває повністю ризики, а трансформує їх характер, що потребує нових підходів до підтримки прийняття рішень, ергономіки інтерфейсів і адаптивних систем моніторингу когнітивного навантаження операторів. У роботі узагальнено результати міжнародних тестових акваторій і пілотних проєктів (MONALISA 2.0, EfficienSea2, Yangshan Port e-NAV, ESESAME Straits, TICON), які підтвердили можливість зниження навігаційних ризиків, скорочення витрат палива та зменшення викидів CO₂ завдяки гармонізованому обміну даними та інтеграції морських сервісів. Показано, що сучасний етап розвитку e-Навігації характеризується переходом до інтелектуалізованої людиноцентричної цифрової екосистеми, де поєднуються стандарти S-100, концепція цифрового двійника навігаційних вод, системи STM і платформи безпечної комунікації. Обґрунтовано, що подальше впровадження e-Навігації має ітераційний характер і потребує узгодженої взаємодії міжнародних організацій, національних адміністрацій, наукових установ і приватного сектору. Перспективи розвитку пов’язані з інтеграцією багатошарових геопросторових даних у режимі реального часу, удосконаленням систем підтримки рішень та формуванням повністю цифрового середовища управління морським рухом. Отримані результати можуть бути використані для розробки нормативно-методичних засад впровадження e-Навігації та формування стратегії розвитку автономного судноплавства.